Консультація психолога в Одесі

Співпраця з акушером-гінекологом Старущенко Тетяною Євгеніївною

Співпраця психологині Людмили Драч з лікарем акушером-гінекологом Тетяною Старущенко має багаторічну історію і є результативною. Адже у випадку цілої низки захворювань саме емоційний стан пацієнтів впливає на якісне лікування та результат.

Разом лікарі працюють над подоланням психосоматичних розладів, які проявляються через соматичні симптоми, що мають психологічну природу. Певні емоційні проблеми, стреси та конфлікти можуть викликати фізичні прояви — від болю в тілі до розладів роботи внутрішніх органів. Психосоматичні розлади — це своєрідний «сигнал» організму про те, що існує психологічний дисбаланс, який потребує уваги та корекції.

Коли до Людмили Дмитрівни приходить клієнт із запитами «хочу дитину», «не можу завагітніти», то робота складається з багатьох складових. Часто трапляється так, що клієнт приходить з одним запитом, а далі «розпаковуються» несподівані травми, а отже психолог працює вже з додатковими запитами.

Найкраще процес роботи показують наведені нижче приклади з практики.

До Людмили Дмитрівни звернулась пацієнтка, 32 роки. Робила багато спроб, але так і не змогла завагітніти. Як результат — хвилювання, розпач, втома, зневіра. У процесі роботи з’ясовалось, що у клієнтки були складні стосунки з батьком, і вже немає довіри до чоловіків. Величезний страх, що її дитина не матиме гідного батька, щасливого дитинства. Працювали із внутрішньою дитиною клієнтки. На сеансах розмовляли, малювали, аспектували, проживали. Говорили такі важливі слова: «Тоді ти була маленька, тепер велика», «Тепер ти маєш силу прожити ту травму, той біль», «Є сила йти далі без страху». Це робота глибока, робота не однієї сесії. Але результат — вагітність.

Ще один приклад клієнтки 38 років, яка також не могла завагітніти. Розгублена, знецінює себе. Робота з психологом дозволила розкрити дитячу травму, коли на маленьку дівчинку батьки звалили догляд за меньшим братиком. Так склалося, що братик мало не загинув через недогляд сестри. У клієнтки величезне почуття провини, страх втратити свою дитину, страх бути «поганою мамою». 

Пацієнтки Тетяни Старущенко приходять до психолога не тільки з питаннями безпліддя. Коли жінка стає мамою, це зовсім не означає, що вона щаслива. Іноді жінки інакше уявляють собі материнство. Їхня картинка не збігається з реальністю.

Коли до Людмили Борисівни звернулась клієнтка, 40 років, яка нарешті стала мамою, але була у розпачі: «Я не уявляла, що тепер назавжди не належу собі. Ця маленька людина диктує мій розклад дня, не дозволяє задовольнити свої самі актуальні потреби: відпочинок, справи, до яких я звикла. Дитина мене дратує!». При цьому у жінки є підтримуючий чоловік, теплі та довірливі стосунки у родині. 

Батьківство — це не завжди тільки радощі та милування дитиною. Разом з дитиною Ви будете переживати купу емоцій. Коли батьки у дорослій позиції, вони сприймають дитину незалежно від того, якою вона є. Вони здатні приймати її негативні переживання, плач, якісь непорозуміння, розчарування, що теж, до речі, дуже важливий момент в батьківстві. Іноді мамам важко приймати негативний емоційний фон дитини. Але треба пам’ятати про те, що турбота виявляється в тім, що значущий дорослий умовно гарантує дитині безпеку, тому що вона ще маленька і не має повноцінної вербальної комунікації. Дитина до року не може Вам пояснити чого вона хоче. ЇЇ плач — це прохання про допомогу, прохання «вгадай, що мені зараз потрібно: спати, їсти, чи відчути мамині ніжні обійми».

Є поняття «функціональна мама». Вона доглядає за дитиною, намагається дати все, що може в межах своєї моделі поведінки. Але емоційного спілкування дитина не отримує. Тоді дитина виходить в доросле життя з емоційним голодом. Від 0 до 1,5 рочків дитина проживає оральну стадію психосексуального розвитку по З. Фрейду. У цей період виживання немовляти цілком залежить від того, хто про нього піклується, а область рота найбільш тісно пов’язана із задоволенням біологічних потреб і приємними відчуттями. Закладаються основні установки: залежності, незалежності, довіри і опори відносно інших людей. Мама забезпечує безпеку дитини.

Коли з клієнткою були опрацьовані питання очікування від батьківства та їх відповідність реальності, коли були відпрацьовані батьківські сценарії, то роздратованність дитиною зникла. Клієнтка відмітила, що краще стала розуміти себе, свою дитину.

Ще одне важливе питання — післяпологова депресія. Цей стан потребує допомоги фахівців, родичів. Це не про «візьми себе в руки!». Жінка хвора, вона страждає. Треба розуміти як допомогти та до якого фахівця звернутися.

Післяпологова депресія — психічне порушення, яке зʼявляється після пологів у деяких жінок і характеризується проявами смутку та емоційною нестабільністю. Бажано, щоб з жінкою працювали психіатр та психолог.