Білі плями на статевих губах у жінок — чому з’являються та коли можуть бути небезпечними?

Як називаються білі плями на статевих губах у жінок?

Білі плями на статевих губах у жінок лікарі часто описують терміном «лейкоплакія». Лейкоплакія — це не окремий діагноз, а медичний опис білих щільних ділянок на слизовій або шкірі вульви, які видно під час гінекологічного огляду. Лейкоплакія може виглядати по-різному: це можуть бути невеликі плями, великі бляшки, тонкі або товсті ділянки ороговіння, блискучі або матові, іноді з дрібними тріщинами на поверхні.

Білі плями на геніталіях жінка може помітити самостійно або вони виявляються під час планового гінекологічного обстеження. Плями можуть з’явитися в будь-якому віці, але найчастіше спостерігаються у дорослих жінок. Іноді білі плями з’являються не тільки на зовнішній частині статевих губ, а й на слизовій вульви, де можуть виглядати як наліт і свідчити про грибкову інфекцію (наприклад, молочницю).

Чому у жінок розвивається лейкоплакія статевих губ?

У жінок лейкоплакія вульви може розвинутися через різні стани шкіри та слизової, в тому числі й через хронічні запальні процеси або порушення пігментації. Найчастіше такі зміни пов’язані зі склероатрофічним ліхеном, вітиліго або атрофічними змінами при дефіциті естрогену. Для визначення причин лейкоплакії лікарі призначають додаткові обстеження, щоб точно встановити, яке саме захворювання або стан спричинив появу білих плям на статевих органах.

Склерозуючий ліхен

Склерозуючий ліхен (склероатрофічний лишай, крауроз вульви) — це хронічне захворювання шкіри, яке найчастіше уражає вульву і проявляється білими плямами (лейкоплакією), стоншенням та сухістю тканин. Точна причина склероатрофічного ліхену вульви невідома. Можливі симптоми склерозуючого лишаю вульви:

• сильний свербіж;
• печіння або біль;
• білі блискучі плями на статевих губах;
• суху й стоншену шкіру, яка легко травмується;
• тріщини або дрібні ранки;
• біль під час статевого акту.

Вважається, що крауроз вульви може бути пов’язане з порушеннями роботи імунної системи, гормональними змінами (оскільки частіше виникає до статевого дозрівання та після менопаузи), спадковою схильністю, а також хронічним подразненням або травмуванням шкіри вульви.

Вітиліго

Вітиліго — це хронічне порушення пігментації шкіри, при якому з’являються чітко окреслені білі плями через втрату меланоцитів (клітин, що виробляють пігмент). Вражати може будь-яку ділянку шкіри, зокрема й вульву. Можливі симптоми вітиліго вульви:

• чітко окреслені білі плями без лущення;
• симетричне розташування плям;
• відсутність болю або свербежу;
• поступове збільшення ділянок депігментації;
• освітлення волосся на уражених ділянках.

Основною причиною вітиліго на геніталіях у жінок вважається аутоімунна реакція, за якої імунна система руйнує меланоцити — клітини, що виробляють пігмент. Також на появу вітиліго вульви може впливати генетична схильність та провокуючі чинники, наприклад, сильний стрес, травмування шкіри або запальні процеси.

Атрофічні зміни внаслідок дефіциту естрогену

Атрофічні зміни вульви виникають через зниження рівня естрогену, що відбувається найчастіше у жінок у період менопаузи або після операцій, пов’язаних із видаленням яєчників. Нестача гормону призводить до стоншення слизової оболонки, втрати еластичності тканин і сухості шкіри.

Основними причинами атрофії вульви є природне старіння організму, хірургічна менопауза, тривала гонадотропна або гормональна терапія, а також деякі хронічні захворювання, які впливають на гормональний баланс. Можливі симптоми атрофії вульви при дефіциті естроген:

• сухість та стоншення слизової;
• свербіж і печіння;
• дискомфорт або біль під час статевого акту;
• легку травматизацію тканин, тріщини або кровоточивість;
• іноді видимі білі плями на геніталіях.

Лікування лейкоплакії статевих органів внаслідок атрофічних вікових змін полягає у відновленні рівня естрогену місцево або системно, застосуванні зволожуючих засобів та захисті слизової від подразнення. Найчастіше призначають місцеві естрогенові креми, свічки або гелі, які відновлюють еластичність і товщину слизової, зменшують сухість та свербіж. У складних випадках лікар може рекомендувати системну гормональну терапію, індивідуально підбираючи дозу і тривалість лікування.

Чим небезпечна лейкоплакія вульви?

Головна небезпека лейкоплакії вульви полягає в тому, що вона створює «сприятливий ґрунт» для розвитку раку, якщо процес не контролювати. Основні ризики при лейкоплакії вульви:

• переродження в рак (малігнізація). Це найсерйозніша небезпека. Лейкоплакія порушує нормальний процес поділу клітин, і коли клітини слизової починають занадто швидко і неправильно ділитися, утворюючи білі бляшки (ороговіння), зростає ймовірність мутацій. За даними дослідження, приблизно у 2,6–6,7% випадків лейкоплакія може трансформуватися у плоскоклітинний рак вульви. Особливо небезпечна так звана «атипова» лейкоплакія, коли при біопсії виявляють клітини з неправильною структурою;
• складнощі з діагностикою. Лейкоплакія часто маскує під собою інші процеси. Під товстим білим шаром ороговілої шкіри лікар може не помітити початок злоякісного росту, виразки, ерозії або супутні інфекції;
• постійне травмування та інфекції. Білі плями лейкоплакії — це жорстка, нееластична тканина. Вона легко тріскається при ходьбі, гігієні або статевому акті, а через мікротріщини до тканин можуть потрапляти бактерії та грибки, викликаючи повторні запалення, які важко лікувати без усунення самої лейкоплакії.

Симптоми при лейкоплакії можуть виснажувати. Інтенсивний свербіж заважає спати та працювати, а постійне відчуття стягнутості та печіння робить інтимне життя болючим або неможливим.

Які обстеження призначають, якщо на вульві є білі плями?

Якщо на вульві з’явилися білі плями, лікар призначає обстеження, щоб з’ясувати їхню природу та виключити серйозні захворювання. Насамперед проводять гінекологічний огляд з оцінкою шкіри та слизової, часто із застосуванням збільшувальних приладів для детального огляду. Додаткові обстеження та аналізи для точної діагностики причин лейкоплакії:

• мікробіологічні аналізи — для виявлення грибкових або бактеріальних інфекцій, які можуть викликати білі плями;
• гормональні дослідження — при підозрі на атрофічні зміни через дефіцит естрогену або інші гормональні порушення;
• біопсія — забір невеликого шматочка тканини для мікроскопічного дослідження, що дозволяє відрізнити лейкоплакію від передракових або злоякісних змін.

При підозрі на аутоімунні або хронічні дерматологічні захворювання у жінки, наприклад склерозуючий лишай, можуть знадобитися дерматоскопія та аналізи на аутоімунні маркери. Щоб з’ясувати точну причину білих плям на геніталіях і призначити правильне лікування, лікар підбирає обстеження індивідуально, враховуючи вік, симптоми та супутні захворювання.

Як лікують лейкоплакію вульви?

Лікування лейкоплакії вульви залежить від типу змін, тяжкості симптомів і ризику ускладнень. Основною метою є зменшення запалення, усунення свербежу та печіння, запобігання рубцюванню тканин і контролювання ризику переродження у рак.

Найчастіше застосовують місцеву терапію: креми або мазі на основі кортикостероїдів високої активності, які зменшують запалення і нормалізують стан слизової. У випадках, коли симптоми не зникають або є високий ризик малігнізації, можуть призначати імуномодулюючі препарати для місцевого застосування. Додатково лікарі рекомендують:

• уникати подразників (агресивної гігієни, ароматизованих засобів, тісної білизни);
• підтримувати гігієну та зволоження слизової;
• регулярно проходити контрольні огляди, щоб відстежувати зміни та запобігати ускладненням.

Якщо лейкоплакія викликає рубцювання або деформацію тканин, може бути показане хірургічне видалення уражених ділянок. Після операції важливо продовжувати підтримуючу терапію для запобігання рецидивам. Лікування підбирається індивідуально і завжди контролюється лікарем, оскільки лейкоплакія може прогресувати або рецидивувати без належної терапії.