10.04.2025 Лапароскопія

Ендометріоз — хвороба століття

Як правило, пацієнтки з ендометріозом звертаються зі скаргами на болі внизу живота напередодні менструації та біль під час статевого акту. Тяжкі форми хвороби можуть супроводжуватись болями під час сечовипорожнення та дефекації, напередодні менструації можливі кров'янисті виділення з уретри та прямої кишки.

Ендометріоз — справжня хвороба століття, яка ще й досі не вивчена до кінця. Та все ж маємо низку доведених фактів:

  • Ендометріоз — хронічне захворювання, що стимулюється естрогенами яєчників.
  • Ймовірність рецидиву після хірургічного лікування ендометріоїдних кіст яєчників — 70%.
  • У 50-60% пацієнток з ендометріозом є проблеми із зачаттям.
  • «Золотим стандартом» для уточнення ендометріозу є лапароскопія.
  • Протизаплідні таблетки не лікують ендометріоз.
  • Хірургічне лікування без подальшої гормональної терапії НЕ має лікувальної цінності.

Як правило, пацієнтки з ендометріозом скаржаться на болі внизу живота напередодні та під час менструації, а також на болі під час статевого акту. Важкі форми захворювання можуть супроводжуватись кровянистими виділеннями з уретри та прямої кишки, болями під час випорожнення чи сечовипускання.

Але не завжди тяжкість захворювання відображає скарги пацієнтки. Наприклад, при спайковому процесі в малому тазу або залученні сусідніх органів скарги можуть бути взагалі відсутні. І навпаки — незначний ендометріоз може супроводжуватись сильними тазовими болями.

Щоби розібратись як слід, найкраще провести лапароскопію, адже ані МРТ, ані рентген з УЗД не мають такої інформативної цінності. Тільки під час лапароскопії можна оцінити ступінь спайкового процесу, прохідність маткових труб, залученість сусідніх органів в ендометріоз. А також одразу провести лікування, видаливши осередки ендометріозу та відновивши функцію уражених органів.

Так, лапароскопія є «золотим стандартом» в діагностиці та лікуванні ендометріозу, але її не потрібно проводити всім пацієнткам з підозрою на ендометріоз. В першу чергу оцінюємо баланс «користь-ризик». Для проведення процедури у лікаря має бути чітке обґрунтування.

Важливо пам’ятати, що маємо справу з хронічним, гормонозалежним захворюванням. Тож після хірургічного лікування потрібна гормональна терапія протягом якнайменш 6 місяців. Оптимальним протоколом є «хірургічне лікування — гормональна терапія — вагітність». Якщо жінка не планує вагітніти, то гормональна терапія після хірургії обов’язкова. Деякі препарати прогестеронової групи можна використовувати роками і як протизаплідні.

Читати 2 хвилини
Рейтинг матеріалу
 5/5

Журнал TES

Ми надаємо інформацію, якій можна довіряти

Інші теми статей